Атланты, лепнины, резные балконы,
каналы и реки, колодцы дворов...
Люблю этот пасмурный северный город,
обитель туманов, дождей и ветров.
Имперская роскошь и бедные люди,
на гранях щербатых Дворцовой-Сенной,
застыли навеки в гранитной причуде,
над невской холодной уснув глубиной.
Сады и мосты, Петроградки трущобы,
Обводный, вокзалы, заводы, порты...
Размытые призраки прошлого бродят,
взирая на нас из ночной темноты.
И словно зовут нас немыми губами
в их время пройти сквозь старинный портал:
“Мы здесь, мы живем, мы творим рядом с вами...”
И дом утюгом заплывает в канал.
Зоя Верт,
Петербург, Россия
Ценитель хорошей поэзии. Книголюб. Член Российского союза писателей.
Номинант Национальной литературной премии "Поэт года" 2011 - 2014 сайт автора:Зоя Верт - Стихи.ру
Прочитано 4801 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
